Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ В КОМПЛЕКСІ ОПТИМІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ

2014

Важливу роль у формуванні адекватної дієтотерапії відіграє визначення типу порушення харчової поведінки, а саме, обмежувального, емоціогенного, екстернального. Обмежувальний тип вказує на високу здатність особи до певних обмежень у виборі харчових продуктів та здатність дотримуватися спеціальних дієтичних раціонів. Емоціогенний тип визначає вплив емоцій, настроїв у виборі продуктів харчування, мотивацією для споживання їжі є не голод, а емоційний дискомфорт. Наявність екстернального  типу порушення харчової поведінки свідчить, що на людину суттєво впливають зовнішні фактори: вигляд продукту, обставини, що супроводжують процес споживання їжі.

Мета дослідження: за допомогою опитувальника DEBQ (Dutch Eating Behavior Questionnaire  (van Strien, Frijters, Bergers & Defares, 1986) провести дослідження харчової поведінки у 3 вікових групах: І група  - 40  практично здорові особи до 25 років, ІІ група – 36 осіб віком від 30 до 50 років, які вважають себе практично здоровими, ІІІ група – 40 осіб віком 51-75 років, які знаходяться на диспансерному нагляді з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст.

Отримані результати. У молодих людей віком до 25 років (ІМТ=23,11±1,6кг/м2) порушення харчової поведінки спостерігалося: обмежувального типу – у 23%, емоціогенного – у 23%, екстернального – у 33% осіб.  У групі осіб середнього віку (46,60±4,9 років, ІМТ = 28,58±2,9кг/м2 ) кількість випадків порушень обмежувального типу харчової поведінки мало місце –  у 50%, емоціогенного – у 31%, екстернального – у 66% осіб, що майже вдвічі перевищує показники попередньої групи. Пацієнти ІІІ групи  - особи старшого віку (57,12±2,9 років з артеріальною гіпертензією, ІМТ = 29,6±1,52) кількість випадків порушень харчової поведінки залишається досить високою: обмежувального типу – у 60%; емоціогенного – у 20%, екстернального – у 80% осіб. Слід зазначити, що з віком вплив на людину зовнішніх факторів, які оточують процес споживання їжі зростає, про що свідчить  підвищення коефіцієнтів, що характеризують екстернальний тип харчової поведінки у відповідних групах: у І групі -  2,7±0,04; у ІІ – 3,4±0,28  та у ІІІ – 2,9±0,19  (норма 2,7).

Висновок: дослідження харчової поведінки має важливе значення для розробки шляхів профілактики аліментарнозалежних захворювань. Доцільним є вивчення харчової поведінки не тільки у хворих людей, але і у осіб, які вважають себе практично здоровими.