Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

Ортезування в комплексному лікуванні захворювань суглобів нижніх кінцівок у пацієнтів похилого віку

2013

Мета роботи. Використання ортезних систем для покращення рухової активності у пацієнтів похилого віку в комплексному лікуванні захворювань суглобів нижніх кінцівок.

Методи. Під нашим наглядом знаходилось 32 хворих, з них 25 (78,1 %) хворих на остеоартроз (ОА) кульшового, колінного, гомілковостопного суглобів ІІ-ІV стадії, 7 (21,9 %) хворих діабетичною нейроостеоартропатією (ДНОАП) стопи в гострій та підгострій стадії. Ураження одного суглоба при ОА спостерігалось у 17 (68,0 %) хворих, декількох суглобів у 8 (32,0 %) пацієнтів. Хворих з ОА кульшового суглобу було 13 (52,0 %), колінного - 9 (36,0 %), гомілковостопного - 3 (12,0 %). Середній вік хворих був 68±4,7 роки. Чоловіків було  18 (56,3 %), жінок – 14 (43,7 %). Загальний стан хворого оцінювали за клінічними показниками, стадію захворювання по рентгенологічних ознаках. Ефективність ортезування оцінювали в порівняльному аспекті без ортезів та в ортезах: опороздатність ураженої кінцівки – за допомогою базометричних досліджень, основні характеристики ходьби - за допомогою подографії та дінамометрії, вісь нижньої кінцівки - за допомогою комп’ютерної оптичної системи.

Результати. Хворим проводилось комплексне консервативне лікування, що включало медикаментозну терапію, фізіотерапію, ЛФК, масаж. Всі пацієнти були забезпечені ортезними системами.

В УкрНДІ протезування розроблені різні конструкції ортезних систем, які виконують фіксацію, динамічну корекцію, часткове розвантаження ураженої нижньої кінцівки. Вибір конструкції ортеза залежав від стадії захворювання, ступеня деформації, порушення функції ходьби, ураження одного або декількох суглобів.

При ураженні кульшового суглобу призначався ортез на кульшовий суглоб (із гільзою на стегно і напівкорсетом) або розвантажувальний ортез на всю нижню кінцівку (із гільзами на стегно, гомілку, стопу з розвантаженням в сідничний пагорб). При ОА колінного суглоба використовували фіксуючи-корегуючий ортез (із гільзою на стегно, гомілку і стопною частиною) або розвантажувальний ортез на нижню кінцівку. При ОА надп’ятково-гомілкового суглоба призначали фіксуючи-корегуючий ортез (з гільзою на гомілку та стопу). При ДНОАП призначався розвантажувальний тотально-контактний ортез на надп’ятково-гомілковий суглоб і стопу.

Больовий синдром при ОА, який оцінювали за шкалою ВАШ без ортеза та при користуванні ортезом, зменшився у 91 % хворих. Покращення функції ходьби відмічалось у 88,7 % пацієнтів, що підтверджується даними біомеханічних обстежень: коефіцієнт опорності збільшився з 0,55±0,06 до ортезування до 0,77±0,04 після користування ортезами, швидкість ходьби збільшилась з 2,1±0,28 до 2,8±0,54 і тривалість подвійного кроку зменшилась з 1,30±0,08 до 1,001±0,10.

Користування хворими в гострій і підгострій стадії ДНОАП розвантажувальним тотально-контактним ортезом дозволяло припинити прогресування дегенеративно-дистрофічних змін в стопі, сприяти зрощенню переломів суглобів стопи, зберігаючи опороздатність кінцівки при її частковому розвантаженні не обмежуючи рухової активності пацієнта.

Висновки. Користування пацієнтами, з різною патологією ОРА, ортезними системами дозволило зменшити больовий синдром, запобігти прогресуванню деформації і покращити вісь та опороздатність нижньої кінцівки,  що в свою чергу підвищило рухову активність та покращило якість життя пацієнтів.