Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

ВІДСУТНІСТЬ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ ПОСТІЙНИХ ІН’ЄКЦІЙ ПЛАЗМИ КРОВІ МОЛОДИХ МИШЕЙ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СТАРИХ ТВАРИН

2013

Вступ. Погіршення функцій різних органів та систем з віком є добре задокументованим фактом. З віком відбуваються багаточисельні порушення в процесах обміну речовин, серцево-судинній системі, та імунному захисті, що призводить до розвитку специфічних захворювань, що пов’язані з віком, і є основною причиною смертності людей старших вікових груп.

У класичних роботах Carrel et al. було показано, що сироватка крові старих тварин має інгібуючий вплив на ріст культур клітин. У досліджені Wyss-Corray et al було показано, що ін’єкції плазми старих тварин здатні викликати вікові зміни у нервовій системі реципієнтів молодого віку. Це свідчить про те, що індуктор старіння може бути перенесений з плазмою. Відкритим залишається питання про можливість переносу омолоджуючого фактору з плазмою крові.

Мета дослідження. Дослідити наявність позитивного впливу хронічних ін’єкцій цільної плазми крові молодих тварин на тривалість життя та стан організму старіючих тварин.

Матеріали та методи. В досліді використовувались самиці мишей лінії СВА/Са віком 11-13 місяців на початок експерименту. Дослідна група отримувала ін’єкції плазми молодих тварин. Контрольна група складалася з мишей тієї ж лінії та того ж віку, що отримували ін’єкції гепаринізованого фізіологічного розчину. Донорами плазми були молоді (2-4 місяці) самиці лінії СВА/Са. Забір крові в донорів проводився в асептичних умовах з ретроорбітального синусу у гепаринізовані пробірки (Vacutest). Далі проводилося виділення цільної плазми за стандартним протоколом. Ін’єкції мишам робилися протягом життя тварини 2 рази на тиждень по 75 - 100 мкл: внутрішньовенно або внутрішньочеревно.

Протягом життя періодично проводили аналіз субпопуляційного складу Т-лімфоцитів крові тварин за маркерами CD4 та CD8, аналіз рівню загального тироксину у плазмі крові, а також проводили моніторинг смертності та некропсію загиблих тварин.

Результати. Було показано, що при використаній схемі ін’єкцій тривалість життя старих тварин, що отримували плазму крові молодих тварин, не відрізнялася від тривалості життя тварин контрольної групи, що отримувала фізіологічний розчин. Було виявлено статистично достовірні зміни у популяційному складі Т-лімфоцитів та тироксину периферичної крові експериментальних тварин після 8 місяців експерименту. Через рік після початку експерименту було показано зрівнювання цих показників. Результати некропсій свідчать про більшу

вираженість онкологічної патології у мишей, що отримували плазму молодих тварин.

Висновки. Отримані дані свідчать про відсутність позитивного впливу ін’єкцій плазми молодих тварин на тварин старших вікових груп при обраній схемі введень плазми.