Научно-практическая конференция и школа с международным участием, посвященная 90-летию со дня рождения академика В.В.Фролькиса

ВИЗНАЧЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОСТІНСУЛЬТНИХ КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

2013

Мета. З`ясувати вплив метаболічного синдрому (МС) на вираженість постінсультних когнітивних порушень (ПІКП) у хворих різного віку. Методи. У дослідження  увійшли 140  хворих віком від 45 до 86  років, які перенесли ішемічний або геморагічний інсульт в строки від 3 до 6 місяців тому. МС у хворих діагностували згідно з оновленими критеріями 2009 р. Всі пацієнти були розподілені на дві групи: основну (з МС, n=80) та контрольну ( без МС, n=60), 3 вікових підгрупи: 45-59- середній вік, 60-74- похилий вік, 75-89 років – старечий вік. В основній групі було 27 осіб середнього віку, 40 -похилого віку та 13 хворих старечого віку. В контрольній групі: середній вік -19 осіб, похилий – 32, старечий – 9 осіб. Хворі пройшли клініко-неврологічне обстеження, загальні лабораторні тести (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, ліпідограма), інструментальні дослідження: електрокардіографічне обстеження, магнітно-резонансну томографію головного мозку/МРТ. Для оцінки ступеня порушення неврологічних  функцій використовували шкалу NIHSS (National Institute of Health stroke scale). Ступінь порушення життєдіяльності  оцінювали за допомогою індексу Бартел (ІБ). Для оцінки ступеня когнітивних порушень використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental State Examination/MMSE). Тяжкість депресивних розладів (ДР) визначали за шкалою Гамільтона.

Результати. У пацієнтів з МС достовірно частіше виявляли м`яку та виражену постінсультну деменцію (ПД) (p<0,05), в контрольній групі - легкі ПІКП (p<0,001). У хворих з МС були незначно гіршими показники NIHSS та ІБ порівняно з контрольною групою (p>0,05). Cеред хворих з МС достовірно частіше виявляли ДР (p<0,05), судинні чинники ризику: миготливу аритмію (р<0,001), артеріальну гіпертензію (р<0,001), ожиріння (р<0,001), цукровий діабет (р<0,01), знижений рівень ЛПВГ( р<0,001), гіперглікемію (р<0,01). В середньому віці легкі ПІКП достовірно частіше виявляли у обстежених без МС (χ2=15,7, р<0,001), помірні ПІКП - у пацієнтів з МС (χ2=6,5, р<0,05), різниця щодо частоти м`якої та вираженої ПД у пацієнтів обох груп була недостовірною (p>0,05). В похилому віці достовірної різниці щодо частоти легких ПІКП (χ2=0,5, р>0,05) та вираженої ПД (χ2=0,7, р>0,05) у хворих з МС та без такого не спостерігали. У хворих похилого віку з МС достовірно частіше виявляли м`яку ПД  (χ2=6,7, р<0,05), у пацієнтів контрольної групи - помірні ПІКП (χ2=6,2, р<0,05). В обох групах в похилому віці не виявлено легких ПІКП, недостовірною була різниця між групами щодо частоти помірних ПІКП (χ2=0,52, р>0,05) та м`якої ПД (χ2=1,3, р>0,05). У пацієнтів старечого віку з МС, порівняно з контрольною групою, частіше зустрічали виражену ПД (χ2=4,2, р<0,05).

Висновки. Пацієнти з МС мали достовірно вираженіші ПІКП. Виявлено достовірний вплив віку на вираженість ПІКП особливо у пацієнтів з МС.